2-е до коринтян 5:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
be--rather as Greek, "have been." The contrast is between the single act implied by the past tense, "If we have ever been beside ourselves," and the habitual state implied by the present, "Or whether we be sober," that is, of sound mind. beside ourselves--The accusation brought by Festus against him (Act 26:24). The holy enthusiasm with which he spake of what God effected by His apostolic ministry, seemed to many to be boasting madness. sober--humbling myself before you, and not using my apostolic power and privileges. to God . . . for your cause--The glorifying of his office was not for his own, but for God's glory. The abasing of himself was in adaptation to their infirmity, to gain them to Christ (Co1 9:22).
Відкрити джерело ↗The apostle proceeds in showing the reasons why they did not faint under their afflictions, namely, their expectation, desire, and assurance of happiness after death (Co2 5:1-5), and deduces an inference for the comfort of believers in their present state (Co2 5:6-8), and another to quicken them in their duty (Co2 5:9-11). Then he makes an apology for seeming to commend himself, and gives a good reason for his zeal and diligence (Co2 5:12-15), and mentions two things that are necessary in order to our living to Christ, regeneration and reconciliation (Co2 5:16 to the end).
Відкрити джерело ↗5:13 If . . . we are crazy: This statement might imply a charge on Paul’s previous visit to Corinth (2:1-2) that he was out of his mind when he proclaimed the simple Good News there (1 Cor 2:2).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене.
О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.
Через да́ну мені благода́ть кажу́ кожному з вас не ду́мати про себе більш, ніж належить ду́мати, але ду́мати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділи́в.
Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо.
Бо наша Єва́нгелія не була́ для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упе́вненням, як знаєте ви, які ми були́ поміж вами для вас.
А коли я й писав вам, то не через того, хто кри́вдить, і не через покри́вдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.
Тепер я радію в стражда́ннях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорбо́ти Христової і тілі своїм за тіло Його, що воно — Церква;
Через це перено́шу я все ради ви́браних, щоб і вони доступили спасі́ння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною.