2-е до коринтян 1:9
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Та самі ми в собі мали при́суд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
But--"Yea." in God which raiseth the dead--We had so given up all thoughts of life, that our only hope was fixed on the coming resurrection; so in Co1 15:32 his hope of the resurrection was what buoyed him up in contending with foes, savage as wild beasts. Here he touches only on the doctrine of the resurrection, taking it for granted that its truth is admitted by the Corinthians, and urging its bearing on their practice.
Відкрити джерело ↗After the introduction (Co2 1:1, Co2 1:2) the apostle begins with the narrative of his troubles and God's goodness, which he had met with in Asia, by way of thanksgiving to God (Co2 1:3-6), and for the edification of the Corinthians (Co2 1:7-11). Then he attests his and his fellow-labourers' integrity (Co2 1:12-14), and afterwards vindicates himself from the imputation of levity and inconstancy (Co2 1:15-24).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
А ми маємо скарб цей у посу́динах гли́няних, щоб ве́лич сили була Божа, а не від нас.
Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз.
Тоді й Я тебе сла́вити буду, як правиця твоя допоможе тобі!
Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!