2-е до коринтян 12:19
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Чи ви зно́ву не ду́маєте, що виправдуємось перед вами? Перед Богом, у Христі ми говоримо, а все, любі, на вашу будову!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Again--The oldest manuscripts read, "This long time ye think that we are excusing ourselves unto you? (Nay). It is before God (as opposed to 'unto you') that we speak in Christ" (Co2 2:17). English Version Greek text was a correction from Co2 3:1; Co2 5:12.
Відкрити джерело ↗In this chapter the apostle proceeds in maintaining the honour of his apostleship. He magnified his office when there were those who vilified it. What he says in his own praise was only in his own justification and the necessary defence of the honour of his ministry, the preservation of which was necessary to its success. First, He makes mention of the favour God had shown him, the honour done him, the methods God took to keep him humble, and the use he made of this dispensation (Co2 12:1-10). Then he addresses himself to the Corinthians, blaming them for what was faulty among them, and giving a large account of his behaviour and kind intentions towards them (Co2 12:11 to the end).
Відкрити джерело ↗12:19 Paul is not simply offering a defense of his conduct and motives; he wants to assure his dear friends of his genuine love and Christian service for the well-being of the church.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
То що ж, браття? Коли схо́дитесь ви, то кожен із вас псало́м має, має науку, має мову, об'я́влення має, має вия́снення, — нехай буде все це на збудува́ння!
Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.
Тому, мої любі, утікайте від служі́ння ідолам.
як дого́джую й я всім у всьо́му, не шукаючи в тому пожи́тку свого́, але пожи́тку для багатьох, щоб спасли́ся вони.
Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“.
Ось тому́ то, відсутній, пишу́ це, щоб прийшовши, не мав я вчинити суворо за вла́дою, якої Госпо́дь мені дав на будува́ння, а не на руйнува́ння.
Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.
Отож, мої любі, мавши ці обі́тниці, очистьмо себе від усякої не́чисти тіла та духа, — і творімо святиню у Божім страху́!