2-е до коринтян 12:15
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
I will . . . spend--all I have. be spent--all that I am. This is more than even natural parents do. They "lay up treasures for their children." But I spend not merely my treasures, but myself. for you--Greek, "for your souls"; not for your mere bodies. the less I be loved--Love rather descends than ascends [BENGEL]. Love him as a true friend who seeks your good more than your good will.
Відкрити джерело ↗In this chapter the apostle proceeds in maintaining the honour of his apostleship. He magnified his office when there were those who vilified it. What he says in his own praise was only in his own justification and the necessary defence of the honour of his ministry, the preservation of which was necessary to its success. First, He makes mention of the favour God had shown him, the honour done him, the methods God took to keep him humble, and the use he made of this dispensation (Co2 12:1-10). Then he addresses himself to the Corinthians, blaming them for what was faulty among them, and giving a large account of his behaviour and kind intentions towards them (Co2 12:11 to the end).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.
Бо як те́рпимо скорбо́ти, то на вашу потіху й спасі́ння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих стражда́нь, які те́рпимо й ми.
Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
Тепер я радію в стражда́ннях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорбо́ти Христової і тілі своїм за тіло Його, що воно — Церква;
Через це перено́шу я все ради ви́браних, щоб і вони доступили спасі́ння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною.
І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас!
Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, — вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, — бо це для вас не кори́сне.
Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́.
як части́нно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала́, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.
І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене.