2-е до коринтян 11:15
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
no great thing--no difficult matter. if his ministers also--as well as himself. righteousness--answering to "light" (Co2 11:14); the manifestation wherewith God reveals Himself in Christ (Mat 6:33; Rom 1:17). end--The test of things is the end which strips off every specious form into which Satan's agents may now "transform" themselves (compare Phi 3:19, Phi 3:21). according to their works--not according to their pretensions.
Відкрити джерело ↗In this chapter the apostle goes on with his discourse, in opposition to the false apostles, who were very industrious to lessen his interest and reputation among the Corinthians, and had prevailed too much by their insinuations. I. He apologizes for going about to commend himself, and gives the reason for what he did (Co2 11:1-4). II. He mentions, in his own necessary vindication, his equality with the other apostles, and with the false apostles in this particular of preaching the gospel to the Corinthians freely, without wages (Co2 11:5-15). III. He makes another preface to what he was about further to say in his own justification (Co2 11:16-21). And, IV. He gives a large account of his qualifications, labours, and sufferings, in which he exceeded the false apostles (Co2 11:22 to the end).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Їхній кінець — то загибіль, шлу́нок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі... Вони ду́мають тільки про зе́мне!
І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім'я Аваддо́н, а по-грецькому звався він Аполліо́н!
Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.
Бо крадькома́ повхо́дили деякі люди, на цей о́суд віддавна призначені, безбожні, що благода́ть нашого Бога оберта́ють у розпусту, і відкидаються єдиного Владики і Господа нашого — Ісуса Христа.
І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає!
і промовив: „О сину дияволів, повний всякого пі́дступу та всілякої злости, ти во́рогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати про́стих Господніх доріг?
За те, що ви лжею заподі́яли біль серцю праведного, хоч Я не зробив йому бо́лю, і за те, що ви змі́цнюєте руки безбожного, щоб він не відвернувся від своєї злої дороги, щоб спасти́ його при житті,
Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо́ ми ваше тілесне?