1-е до коринтян 9:16
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо коли я звіщаю Єва́нгелію, то нема чим хвалитись мені, — це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Єва́нгелії!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
though I preach . . . I have nothing to glory of--that is, If I preach the Gospel, and do so not gratuitously, I have no matter for "glorying." For the "necessity" that is laid on me to preach (compare Jer 20:9, and the case of Jonah) does away with ground for "glorying." The sole ground for the latter that I have, is my preaching without charge (Co1 9:18): since there is no necessity laid on me as to the latter, it is my voluntary act for the Gospel's sake.
Відкрити джерело ↗In this chapter the apostle seems to answer some cavils against himself. I. He asserts his apostolical mission and authority, and gives in his success among them as a testimony to it (Co1 9:1, Co1 9:2). II. He claims a right to subsist by his ministry, and defends it by several arguments from natural reason and the Mosaical law, and asserts it also to be a constitution of Christ (Co1 9:3-14). III. He shows that he had willingly waived this privilege and power for their benefit (Co1 9:15-18). IV. He specifies several other things, in which he had denied himself for the sake of other men's spiritual interest and salvation (Co1 9:19-23). And, V. Concludes his argument by showing what animated him to this course, even the prospect of an incorruptible crown (Co1 9:24 to the end.)
Відкрити джерело ↗9:16 compelled by God to do it: Acts 22:14-15; 26:16-18.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.
І я був сказав: Не буду Його споминати, і не буду вже Йме́нням Його говорити! І стало це в серці моїм, як огонь той палю́чий, замкне́ний у ко́стях моїх, — і я змучивсь тримати його й більш не мо́жу!
Та скажіть Архі́пові: „Доглядай того служі́ння, що прийняв його в Господі, щоб ти його ви́конав!“
Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“
Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
Лев зареве́, — хто того́ не злякається? Господь Бог заговорить, — хто пророкувати не бу́де?
Тож маю я чим похвалитись у Христі Ісусі, щодо Божих речей,
І промовив до нього Господь: „Іди, бо для Мене — посу́дина ви́брана він, щоб носити Ім'я́ Моє перед наро́дами, і царями, і синами Ізраїля.
А він, затрусившися та налякавшися, каже: „Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?“ А до нього Господь: „Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що́ маєш робити!“
Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.