До римлян 7:11
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
SAME SUBJECT CONTINUED. (Rom. 7:1-25) I speak to them that know the law--of Moses to whom, though not themselves Jews (see on Rom 1:13), the Old Testament was familiar.
Відкрити джерело ↗We may observe in this chapter, I. Our freedom from the law further urged as an argument to press upon us sanctification (Rom 7:1-6). II. The excellency and usefulness of the law asserted and proved from the apostle's own experience, notwithstanding (Rom 7:7-14). III. A description of the conflict between grace and corruption in the heart (Rom 7:14, Rom 7:15, to the end).
Відкрити джерело ↗7:11 Sin . . . deceived me: The language is reminiscent of Gen 3:13—Paul might be thinking of the Fall.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“.
Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
Але кожного дня заохочуйте один о́дного, доки зветься „Сьогодні“, щоб запеклим не став котри́й з вас через підступ гріха.
Коли ж хто гада́є, що він побожний, і свого язика не вгамо́вує, та своє серце обманює, — марна́ побожність того́!
Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Він годується попелом! Звело́ його серце обма́нене, — і він не врятує своєї душі, та не скаже: „Хіба не брехня у прави́ці моїй?“
Страхіття твоє обманило тебе й гордість серця твого, тебе, що в розщі́линах скелі живеш, що високих підгі́рків тримаєшся. Та коли б ти кубло́ своє й ви́соко звив, мов орел, то й ізвідти Я скину тебе, промовляє Господь.
Будьте ж викона́вцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють.
Людське серце найлукавіше над все та невиго́йне, хто пізнає його?
щоб відкинути, за першим поступо́ванням, старо́го чоловіка, який зотліває в звабли́вих пожадливостях,