До римлян 2:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Чи ти ду́маєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, — що ти втечеш від суду Божого?
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
THE JEW UNDER LIKE CONDEMNATION WITH THE GENTILE. (Rom. 2:1-29) the goodness of God leadeth thee to repentance--that is, is designed and adapted to do so.
Відкрити джерело ↗The scope of the first two chapters of this epistle may be gathered from Rom 3:9, "We have before proved both Jews and Gentiles that they are all under sin." This we have proved upon the Gentiles (ch. 1), now in this chapter he proves it upon the Jews, as appears by Rom 2:17, "thou art called a Jew." I. He proves in general that Jews and Gentiles stand upon the same level before the justice of God, to Rom 2:11. II. He shows more particularly what sins the Jews were guilty of, notwithstanding their profession and vain pretensions (Rom 2:17 to the end).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
А Він відказав йому: „Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за поді́льника?“
О змії, о ро́де гадю́чий, — я́к ви втечете від за́суду до геє́нни?
„Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“?
тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопа́лення та прино́шення, тоді покладуть на Твій ві́втар тельців!
Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
Бо коли говоритимуть: „Мир і безпечність“, тоді несподівано при́йде заги́біль на них, як му́ка тієї, що носить в утро́бі, — і вони не втечуть!
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
Але той збунтувався проти нього, послав своїх послів до Єгипту, щоб дали́ йому ко́ней та багато наро́ду. Чи йому поведе́ться? Чи втече́ той, хто робить таке? А коли зламає умову, то чи врятується він?
А аммонітські князі сказали до пана свого Гануна: „Чи Давид шанує батька твого́ в оча́х твоїх тим, що послав тобі потіши́телів? Чи ж Давид послав до тебе своїх слуг не на те, щоб оглянули місто та щоб його ви́відати, а потім зни́щити його?“