До римлян 1:21
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Because that, when they knew God--that is, while still retaining some real knowledge of Him, and ere they sank down into the state next to be described. they glorified him not as God, neither were thankful--neither yielded the adoration due to Himself, nor rendered the gratitude which His beneficence demanded. but became vain--(compare Jer 2:5). in their imaginations--thoughts, notions, speculations, regarding God; compare Mat 15:19; Luk 2:35; Co1 3:20, Greek. and their foolish--"senseless," "stupid." heart--that is, their whole inner man. was darkened--How instructively is the downward progress of the human soul here traced!
Відкрити джерело ↗In this chapter we may observe, I. The preface and introduction to the whole epistle, to Rom 1:16. II. A description of the deplorable condition of the Gentile world, which begins the proof of the doctrine of justification by faith, here laid down at Rom 1:17. The first is according to the then usual formality of a letter, but intermixed with very excellent and savoury expressions.
Відкрити джерело ↗1:21 To know God in Scripture usually means to have an intimate, saving relationship with him (see 2 Cor 5:16; Gal 4:9; Phil 3:8, 10). Here, however, they knew God means that people knew about God. All people have some understanding of God through creation, yet they do not do what is right based on that knowledge. Rather than learn more about God, they worship gods of their own making.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І не́хтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батька́ми, і свідо́цтва Його, що засві́дчив на них, і пішли за гидо́тою й марно́тами, та за наро́дами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони.
Так говорить Госпо́дь: яку кривду знайшли батьки ваші в Мені, що вони віддали́лись від Мене й пішли за марно́тою, і стали марни́ми?
Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухня́ні, невдячні, непобожні,
Суд же такий, що світло на світ прибуло́, люди ж те́мряву більш полюбили, як світло, — лихі бо були́ їхні вчинки!
І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“
Але ви — ви́браний рід, свяще́нство царське́, наро́д святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесно́ти Того, Хто покликав вас із те́мряви до дивного світла Свого́,
Хто́ Тебе, Господи, не побоїться, та Йме́ння Твого не просла́вить? Бо один Ти святий, бо наро́ди всі при́йдуть та вкло́няться перед Тобою, бо з'явилися су́ди Твої!“
тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
О Господи, сило моя та тверди́не моя, і за́хисте мій в день недолі! Поприхо́дять до тебе наро́ди від кі́нців землі та й промо́влять: Одіди́чили наші батьки лиш неправду й марно́ту, пожитку ж ві́д них не було́.
нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“