До римлян 1:12
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
That is, that I may be comforted together with you by the mutual faith both of you and me--"Not wishing to "lord it over their faith," but rather to be a "helper of their joy," the apostle corrects his former expressions: my desire is to instruct you and do you good, that is, for us to instruct and do one another good: in giving I shall also receive" [JOWETT]. "Nor is he insincere in so speaking, for there is none so poor in the Church of Christ who may not impart to us something of value: it is only our malignity and pride that hinder us from gathering such fruit from every quarter" [CALVIN]. How "widely different is the apostolic style from that of the court of Papal Rome!" [BENGEL].
Відкрити джерело ↗In this chapter we may observe, I. The preface and introduction to the whole epistle, to Rom 1:16. II. A description of the deplorable condition of the Gentile world, which begins the proof of the doctrine of justification by faith, here laid down at Rom 1:17. The first is according to the then usual formality of a letter, but intermixed with very excellent and savoury expressions.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Симеон Петро, раб та апо́стол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноці́нну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа:
Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його.
до Тита, щирого сина за спільною ві́рою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!
щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочи́ти з вами!
А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.
Я дуже зрадів, що між ді́тьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли́ від Отця.
Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю.
Улюблені, всяке дбання́ чинивши писати до вас про наше спільне спасі́ння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим.
коли тільки піду́ до Еспа́нії, прибу́ду до вас. Бо маю надію, як бу́ду прохо́дити, побачити вас, і що ви проведе́те мене туди, коли перше почасти матиму я задово́лення з вами побути.
Один Госпо́дь, одна віра, одне хрищення,