До римлян 1:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Making request, if by any means now at length I may have a prosperous journey by the will of God, to come to you--Though long anxious to visit the capital, he met with a number of providential hindrances (Rom 1:13; Rom 15:22; and see on Act 19:21; Act 23:11; Act 28:15); insomuch that nearly a quarter of a century elapsed, after his conversion, ere his desire was accomplished, and that only as "a prisoner of Jesus Christ." Thus taught that his whole future was in the hands of God, he makes it his continual prayer that at length the obstacles to a happy and prosperous meeting might be removed.
Відкрити джерело ↗In this chapter we may observe, I. The preface and introduction to the whole epistle, to Rom 1:16. II. A description of the deplorable condition of the Gentile world, which begins the proof of the doctrine of justification by faith, here laid down at Rom 1:17. The first is according to the then usual formality of a letter, but intermixed with very excellent and savoury expressions.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
але попрощався й сказав: „Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа!“ І відплив із Ефе́су.
А ра́зом мені приготуй і поме́шкання, бо наді́юся я, що за ваші моли́тви я буду дарований вам.
Замість того, щоб вам говорити: „Як схоче Госпо́дь та бу́демо живі, то зробимо це або те“.
Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.
А надто прошу́ це робити, щоб шви́дше до вас мене ве́рнено.
Ні про що не турбуйтесь, а в усьо́му нехай виявля́ються Богові ваші бажа́ння молитвою й проха́нням з подякою.
А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“.
І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“
Та неба́вом прийду́ до вас, як захоче Господь, і пізна́ю не слово згорділих, але силу.