До римлян 15:32
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
щоб із волі Божої з радістю прийти до вас і відпочи́ти з вами!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
That I may come unto you with--"in" joy by the will of God-- (Act 18:21; Co1 4:19; Co1 16:7; Heb 6:3; Jam 4:15) and may with you be refreshed--rather, "with you refresh myself," after all his labors and anxieties, and so be refitted for future service.
Відкрити джерело ↗The apostle, in this chapter, continues the discourse of the former, concerning mutual forbearance in indifferent things; and so draws towards a conclusion of the epistle. Where such differences of apprehension, and consequently distances of affection, are among Christians, there is need of precept upon precept, line upon line, to allay the heat, and to beget a better temper. The apostle, being desirous to drive the nail home, as a nail in a sure place, follows his blow, unwilling to leave the subject till he has some hopes of prevailing, to which end he orders the cause before them and fills his mouth with the most pressing arguments. We may observe, in this chapter, I. His precepts to them. II. His prayers for them. III. His apology for writing to them. IV. His account of himself and his own affairs. V. His declaration of his purpose to come and see them. VI. His desire of a share in their prayers.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
бо вони заспоко́їли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!
Так, брате, — нехай я оде́ржу те, що від тебе прохаю в Го́споді. Заспокой моє серце в Христі!
Бо ми маємо радість велику й потіху в любові твоїй, серця́ бо святих заспоко́їв ти, брате.
але попрощався й сказав: „Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа!“ І відплив із Ефе́су.
Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його.
Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився.
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
Немов снігова́ прохоло́да в день жнив — посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживля́є.
Замість того, щоб вам говорити: „Як схоче Госпо́дь та бу́демо живі, то зробимо це або те“.
Та неба́вом прийду́ до вас, як захоче Господь, і пізна́ю не слово згорділих, але силу.