До римлян 15:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: „Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
For even Christ pleased not--lived not to please himself; but, as it is written-- (Psa 69:9). The reproaches, &c.--see Mar 10:42-45.
Відкрити джерело ↗The apostle, in this chapter, continues the discourse of the former, concerning mutual forbearance in indifferent things; and so draws towards a conclusion of the epistle. Where such differences of apprehension, and consequently distances of affection, are among Christians, there is need of precept upon precept, line upon line, to allay the heat, and to beget a better temper. The apostle, being desirous to drive the nail home, as a nail in a sure place, follows his blow, unwilling to leave the subject till he has some hopes of prevailing, to which end he orders the cause before them and fills his mouth with the most pressing arguments. We may observe, in this chapter, I. His precepts to them. II. His prayers for them. III. His apology for writing to them. IV. His account of himself and his own affairs. V. His declaration of his purpose to come and see them. VI. His desire of a share in their prayers.
Відкрити джерело ↗15:3 This quotation is from Ps 69:9. • A number of passages in the New Testament use Psalm 69 to describe Jesus’ suffering (Matt 27:34; Mark 15:35-36; Luke 23:36; John 15:25; 19:28-29). Paul’s quotation of just a small portion of that psalm evokes the whole experience of Jesus’ suffering.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
Бо ви знаєте благода́ть Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убо́зтвом.
Дово́лі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб — як госпо́дар його. Коли Вельзеву́лом назвали господаря дому, — скільки ж більше назвуть так домашніх його!
А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
Якщо бу́дете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебува́тимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.
Коли б Я серед них не вчинив був тих діл, яких не чинив ніхто інший, то не мали б гріха́. Та тепер вони бачили, — і знена́виділи і Мене, і Мого Отця.