До римлян 11:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Let their eyes be darkened . . . and bow down their back alway--expressive either of the decrepitude, or of the servile condition, to come on the nation through the just judgment of God. The apostle's object in making these quotations is to show that what he had been compelled to say of the then condition and prospects of his nation was more than borne out by their own Scriptures. But, SECONDLY, God has not cast away His people finally. The illustration of this point extends, Rom. 11:11-31.
Відкрити джерело ↗The apostle, having reconciled that great truth of the rejection of the Jews with the promise made unto the fathers, is, in this chapter, further labouring to mollify the harshness of it, and to reconcile it to the divine goodness in general. It might be said, "Hath God then cast away his people?" The apostles therefore sets himself, in this chapter, to make a reply to this objection, and that two ways: - I. He shows at large what the mercy is that is mixed with this wrath (v. 1-32). II. He infers thence the infinite wisdom and sovereignty of God, with the adoration of which he concludes this chapter and subject (Rom 11:33-36).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо як Бог анголі́в, що згрішили, не помилував був, а в кайда́нах те́мряви вкинув до а́ду, і передав зберігати на суд;
вони запа́морочені розумом, відчу́жені від життя Божого за не́уцтво, що в них, за стверділість їхніх серде́ць,
бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.
як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
І анголі́в, що не зберегли початкового стану свого, але кинули жи́тло своє, Він зберіг у вічних кайда́нах під те́мрявою на суд великого дня.
Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“
Вони — джере́ла безводні, хмари, бурею гнані; для них пригото́ваний мо́рок те́мряви!
то вас відрахо́вую Я для меча́, й на коліна впаде́те ви всі на зарі́з, бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали́, говорив був, але́ ви не чули й робили лихе́ в Моїх о́чах, і чого́ не хотів, вибира́ли собі!
люті хвилі мо́рські, що з піною викидають власний сором; зорі блудні́, що для них морок те́мряви береже́ться повік.
І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“ І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих.