Дії 9:39
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в го́рницю. І обступили його всі вдови́ці, плачучи та показуючи йому су́кні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була́.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
all the widows--whom she had clad or fed. stood by him weeping, and showing the coats and garments which Dorcas had made--that is, (as the tense implies), showing these as specimens only of what she was in the habit of making.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. The famous story of St. Paul's conversion from being an outrageous persecutor of the gospel of Christ to be an illustrious professor and preacher of it. I. How he was first awakened and wrought upon by an appearance of Christ himself to him as he was going upon an errand of persecution to Damascus: and what a condition he was in while he lay under the power of those convictions and terrors (Act 9:1-9). 2. How he was baptized by Ananias, by immediate directions from heaven (Act 9:10-19). 3. How he immediately commenced doctor, and preached the faith of Christ, and proved what he preached (Act 9:20-22). 4. How he was persecuted, and narrowly escaped with his life (Act 9:23-25). 5. How he was admitted among the brethren at Jerusalem: how he preached, and was persecuted there (Act 9:26-30). 6. The rest and quietness which the churches enjoyed for some time after this (Act 9:31). II. The cure wrought by Peter on Eneas, who had long been laid up with a palsy (Act 9:32-35). III. The raising of Tabitha from death to life, at the prayer of Peter (Act 9:36-43).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Пам'ять про праведного — на благослове́ння, а йме́ння безбожних загине.
Хто крав, нехай більше не кра́де, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужде́нному.
Ми згадуємо безпереста́нку про ваше ді́ло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,
Він же руку подав їй, і підвів її, і закли́кав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“
Тими ж днями, як учнів намно́жилось, зачали́ нарікати на євреїв огре́чені, що в щоденному служі́нні їхні вдовиці зане́дбані.
Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.
Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що́ хто має, а не з тим, чого хто не має.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.