Дії 6:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо ми чули, як він говорив, що Ісус Назаряни́н зруйнує це місце та змінить звича́ї, які передав нам Мойсей“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
FIRST ELECTION OF DEACONS. (Act 6:1-7) the Grecians--the Greek-speaking Jews, mostly born in the provinces. the Hebrews--those Jews born in Palestine who used their native tongue, and were wont to look down on the "Grecians" as an inferior class. were neglected--"overlooked" by those whom the apostles employed, and who were probably of the Hebrew class, as being the most numerous. The complaint was in all likelihood well founded, though we cannot suspect the distributors of intentional partiality. "It was really just an emulation of love, each party wishing to have their own poor taken care of in the best manner" [OLSHAUSEN]. the daily ministration--the daily distribution of alms or of food, probably the latter.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. The discontent that was among the disciples about the distribution of the public charity (Act 6:1). II. The election and ordination of seven men, who should take care of that matter, and ease the apostles of the burden (Act 6:2-6). III. The increase of the church, by the addition of many to it (Act 6:7). IV. A particular account of Stephen, one of the seven. 1. His great activity for Christ (Act 6:8). 2. The opposition he met with from the enemies of Christianity, and his disputes with them (Act 6:9, Act 6:10). 3. The convening of him before the great sanhedrim, and the crimes laid to his charge (Act 6:11-14). 4. God's owning him upon his trial (Act 6:15).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.
І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення.
А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.
І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.
„Наді́йдуть ті дні, коли з того, що́ бачите, не зоста́неться й каменя на камені, який не зруйнується“.
Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Що ж Зако́н? Він був даний з причини пере́ступів, аж поки при́йде Насіння, якому обі́тниця да́на була́; він учинений був анголами рукою посере́дника.
Але поки прийшла віра, під Зако́ном стере́жено нас, за́мкнених до при́ходу віри, що мала об'яви́тись.
бо Павло боронився: „Я не провинився ні в чім ані проти Зако́ну юдейського, ані проти храму, ані супроти ке́саря“.
особливо ж тому́, що ти знаєш усі юдейські звича́ї та супере́чки. Тому я прошу́ мене вислухати терпля́че.