Дії 5:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Ananias . . . gave up the ghost . . . great fear came on all that heard these things--on those without the Christian circle; who, instead of disparaging the followers of the Lord Jesus, as they might otherwise have done on the discovery of such hypocrisy, were awed at the manifest presence of Divinity among them, and the mysterious power of throwing off such corrupt matter which rested upon the young Church.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. The sin and punishment of Ananias and Sapphira, who, for lying to the Holy Ghost, were struck dead at the word of Peter (Act 5:1-11). II. The flourishing state of the church, in the power that went along with the preaching of the gospel (Act 5:12-16). III. The imprisonment of the apostles, and their miraculous discharge out of prison, with fresh orders to go on to preach the gospel, which they did, to the great vexation of their persecutors (Act 5:17-26). IV. Their arraignment before the great sanhedrim, and their justification of themselves in what they did (Act 5:27-33). V. Gamaliel's counsel concerning them, that they should not persecute them, but let them alone, and see what would come of it, and their concurrence, for the present, with this advice, in the dismission of the apostles' cheerful progress in their work notwithstanding the prohibition laid upon them and the indignity done them (Act 5:41, Act 5:42).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, — і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, — той отак мусить бути забитий.
А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
І тієї години зчинився страшни́й землетру́с, і десята частина міста того завали́лась... І в цім трусі загинуло сім тисяч лю́дських іме́н, а решта обго́рнена жахом була́, — і вони віддали́ славу Богу Небесному!
Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом ла́гідности?
І всі люди його міста заки́дають його камінням, — і він помре. І вигубиш те зло з-посеред себе, а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися.
Бо через те, що споча́тку не ви це робили, то вдарив нас Господь, Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало“.
Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“.
І сталося, коли я пророкував, то Пелатія, син Бенаніїн, помер. І впав я на своє обличчя, і закричав сильним голосом та й сказав: „О Господи Боже, Ти робиш кінець з Ізраїлевим останком!“
І він оберну́вся назад і побачив їх, та й прокля́в їх Іменем Господнім. І вийшли дві ведмеди́ці з лі́су, і розірва́ли з них сорок і двоє дітей.