Дії 5:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
of the rest durst no man join himself, &c.--Of the unconverted none ventured, after what had taken place, to profess discipleship; but yet their number continually increased.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. The sin and punishment of Ananias and Sapphira, who, for lying to the Holy Ghost, were struck dead at the word of Peter (Act 5:1-11). II. The flourishing state of the church, in the power that went along with the preaching of the gospel (Act 5:12-16). III. The imprisonment of the apostles, and their miraculous discharge out of prison, with fresh orders to go on to preach the gospel, which they did, to the great vexation of their persecutors (Act 5:17-26). IV. Their arraignment before the great sanhedrim, and their justification of themselves in what they did (Act 5:27-33). V. Gamaliel's counsel concerning them, that they should not persecute them, but let them alone, and see what would come of it, and their concurrence, for the present, with this advice, in the dismission of the apostles' cheerful progress in their work notwithstanding the prohibition laid upon them and the indignity done them (Act 5:41, Act 5:42).
Відкрити джерело ↗5:13 no one else dared to join them: Perhaps the high standards of belief or what had happened to Ananias and Sapphira (5:11) were daunting to the crowds. • though all the people had high regard for them: Christians were markedly different from the unbelievers around them.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Госпо́дь додава́в тих, що спасалися.
А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
Потім Йо́сип із Арімате́ї, що був учень Ісуса, але потайни́й, — бо боявся юдеїв, — став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.
І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса.
але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
Затривожились грішні в Сіоні, і тре́пет безбожних обняв. „Хто з нас ме́шкатиме при жеру́щім огні? Хто з нас ме́шкати буде при вічному огнищі?“
Таке говорили батьки його, бо боялись юдеїв: юдеї бо вже були змо́вились, — як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.
І сказала вона до Іллі: „Що́ тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!“
Як Ана́ній зачу́в ці слова́, то впав та й умер. І обгорнув жах великий усіх, що це чули!