Дії 3:13
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
„Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив“, Ісуса, Якого ви ви́дали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
The God of Abraham, &c.--(See on Act 2:22; Act 2:36). hath glorified his Son Jesus--rather, "his Servant Jesus," as the same word is rendered in Mat 12:18, but in that high sense in which Isaiah applies it always to Messiah (Isa 42:1; Isa 49:6; Isa 52:13; Isa 53:11). When "Son" is intended a different word is used. whom ye delivered up, &c.--With what heroic courage does Peter here charge his auditors with the heaviest of all conceivable crimes, and with what terrific strength of language are these charges clothed!
Відкрити джерело ↗In this chapter we have a miracle and a sermon: the miracle wrought to make way for the sermon, to confirm the doctrine that was to be preached, and to make way for it into the minds of the people; and then the sermon to explain the miracle, and to sow the ground which by it was broken up. I. The miracle was the healing of a man that was lame from his birth, with a word speaking (Act 3:1-8), and the impression which this made upon the people (Act 3:9-11). II. The scope of the sermon which was preached hereupon was to bring people to Christ, to repent of their sin in crucifying him (Act 3:12-19), to believe in him now that he was glorified, and to comply with the Father's design in glorifying him (Act 3:20-26). The former part of the discourse opens the wound, the latter applies the remedy.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
„Я Бог отців твоїх, — Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів!“ І затрусився Мойсей, і не відваживсь погля́нути...
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
І сказав: „Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова!“ І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!
Але бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від анголі́в, що за перете́рплення смерти Він уві́нчаний честю й вели́чністю, щоб за благода́ттю Божою смерть скуштува́ти за всіх.
Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи: „Якщо Його пустиш, то не ке́сарів при́ятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться ке́сареві“.
Та вони закричали: „Геть, геть із Ним! Розіпни́ Його!“ Пилат каже до них: „Царя вашого маю розп'я́сти?“ Первосвященики відповіли: „Ми не маєм царя, окрім ке́саря!“
Та зно́ву вони зняли крик, вимагаючи: „Не Його, а Вара́вву!“ А Вара́вва був злочи́нець.
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
І озвавсь він до мене: „Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю Його зрозумів, і щоб бачив ти Праведника, і почув голос із уст Його.