Дії 2:43
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
fear came upon every soul--A deep awe rested upon the whole community.
Відкрити джерело ↗Between the promise of the Messiah (even the latest of those promises) and his coming many ages intervened; but between the promise of the Spirit and his coming there were but a few days; and during those days the apostles, though they had received orders to preach the gospel to every creature, and to begin at Jerusalem, yet lay perfectly wind-bound, incognito - concealed, and not offering to preach. But in this chapter the north wind and the south wind awake, and then they awake, and we have them in the pulpit presently. Here is, I. The descent of the Spirit upon the apostles, and those that were with them, on the day of pentecost (Act 2:1-4). II. The various speculations which this occasioned among the people that were now met in Jerusalem from all parts (Act 2:5-13) III. The sermon which Peter preached to them hereupon, wherein he shows that this pouring out of the Spirit was the accomplishment of an Old Testament promise (Act 2:14-21), that it was a confirmation of Christ's being the Messiah, which was already proved by his resurrection (Act 2:22-32), and that is was a fruit and evidence of his ascension into heaven (Act 2:33-36). IV. The good effect of this sermon in the conversion of many to the faith of Christ, and their addition to the church (Act 2:37-41). V. The eminent piety and charity of those primitive Christians, and the manifest tokens of God's presence with them, and power in them (Act 2:42-47).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учи́нить, бо Я йду до Отця.
А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“
І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.
А тих, хто ввірує, супрово́дити будуть озна́ки такі: у Ім'я́ Моє де́монів будуть виго́нити, говоритимуть мовами нови́ми,
І Єрусалим Мені стане за радісне йме́ння, за хвалу́ та пишно́ту всім лю́дям землі, що почують про все те добро́, що зробив Я для них! І вони полякаються та затремтя́ть через все те добро та ввесь спо́кій, який Я для нього вчинив!
Петро ж із кімна́ти всіх ви́провадив, і, ставши навко́лішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: „Тавіто, вставай!“ А вона свої очі розплю́щила, і сіла, уздрівши Петра.
І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
Пото́му Ізраїлеві сини наве́рнуться, і будуть шукати Господа, Бога свого, та царя свого Давида, і за останніх днів з тремтінням обе́рнуться до Господа та до Його добра́.
І в кожній окру́зі та в кожному місті, куди досяга́є слово царя та зако́н його, була́ юдеям радість та веселість, бе́нкет та свято! І багато-хто з наро́дів кра́ю стали юде́ями, бо на них напав страх перед юде́ями.
І промовив до нього Петро: „Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели́ собі сам!“ І той зараз устав.