Дії 1:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі́ у білій одежі ось стали при них,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
while they looked steadfastly toward heaven--following Him with their eager eyes, in rapt amazement. Not, however, as a mere fact is this recorded, but as a part of that resistless evidence of their senses on which their whole subsequent testimony was to be borne. two men in white apparel--angels in human form, as in Luk 24:4.
Відкрити джерело ↗The inspired historian begins his narrative of the Acts of the Apostles, I. With a reference to, and a brief recapitulation of, his gospel, or history of the life of Christ, inscribing this, as he had done that, to his friend Theophilus (Act 1:1, Act 1:2). II. With a summary of the proofs of Christ's resurrection, his conference with his disciples, and the instructions he gave them during the forty days, of his continuance on earth (Act 1:3-5). III. With a particular narrative of Christ's ascension into heaven, his disciples' discourse with him before he ascended, and the angels' discourse with them after he ascended (Act 1:6-11). IV. With a general idea of the embryo of the Christian church, and its state from Christ's ascension to the pouring out of the Spirit (Act 1:12-14). V. With a particular account of the filling up of the vacancy that was made in the sacred college by the death of Judas, by the electing of Matthias in his room (Act 1:15-26).
Відкрити джерело ↗1:10 Christ’s rising into heaven indicates his elevation to a place of ultimate authority (see Eph 1:19-23; Phil 2:9-11).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.
І, ввійшовши до гро́бу, побачили там юнака́, що право́руч сидів, і був одя́гнений в білу одежу, — і жахнулись вони.
І сказав я йому: „Мій пане, ти знаєш!“ Він же мені відказав: „Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця.
І Він перед ними переобрази́вся : обличчя Його, як те сонце, зася́ло, а одежа Його стала біла, як світло.
Я бачив, аж ось поставили престоли, і всівся Стари́й днями. Одежа Його — біла, як сніг, а воло́сся голови Його — немов чиста во́вна, а престол Його — огняне по́лум'я, коле́са Його — палахкотю́чий огонь.
А Корни́лій сказав: „Четвертого дня аж до цієї години я по́стив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі
Його ж постать була́, як та бли́скавка, а шати його були білі, як сніг.
Та ти маєш і в Са́рдах кілька імен, що одежі своєї вони не опога́нили, і в білій зо Мною ходитимуть, бо гі́дні вони.
Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“