Дії 18:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Як Павло ж хотів у́ста відкрити, сказав Галліо́н до юдеїв: „О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
If it were a matter of wrong or wicked lewdness--any offense punishable by the magistrate.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. Paul's coming to Corinth, his private converse with Aquila and Priscilla, and his public reasonings with the Jews, from whom, when they rejected him, he turned to the Gentiles (Act 18:1-6). II. The great success of his ministry there, and the encouragement Christ gave him in a vision to continue his labours there, in hopes of further success (Act 18:7-11). III. The molestations which after some time he met with there from the Jews, which he got pretty well through by the coldness of Gallio, the Roman governor, in the cause (Act 18:12-17). IV. The progress Paul made through many countries, after he had continued long at Corinth, for the edifying and watering of the churches which he had founded and planted, in which circuit he made a short visit to Jerusalem (Act 18:18-23). V. An account of Apollo's improvement in knowledge, and of his usefulness in the church (Act 18:24-28).
Відкрити джерело ↗18:14-17 Gallio’s ruling indicated that the charges against Paul were unjustified. The Roman government had nothing to fear from acknowledging Christianity as a legal religion.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.
Нічого не маю я певного, що міг би про нього писати до пана. Тому я припровадив його перед вас, а найбільш перед тебе, ца́рю Агріппо, щоб після переслу́хання мав що писати.
Бо володарі — по́страх не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися вла́ди? Роби добро, і матимеш похвалу́ від неї,
і літ із сорок Він їх годував у пустині,
Бо коли допустився я кривди, або гідне смерти вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чім вони винуватять мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюсь до ке́саря!“
А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“
і щоб міг співчува́ти недосві́дченим та заблу́дженим, бо й сам він пере́йнятий слабістю.
Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те!