Дії 16:17
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
These men are servants of the most high God, &c.--Glorious testimony! But see on Luk 4:41. this did she many days--that is, on many successive occasions when on their way to their usual place of meeting, or when engaged in religious services.
Відкрити джерело ↗It is some rebuke to Barnabas that after he left Paul we hear no more of him, of what he did or suffered for Christ. But Paul, as he was recommended by the brethren to the grace of God, so his services for Christ after this are largely recorded; we are to attend him in this chapter from place to place, wherever he came doing good, either watering or planting, beginning new work or improving what was done. Here is, I. The beginning of his acquaintance with Timothy, and taking him to be his assistant (Act 16:1-3). II. The visit he made to the churches for their establishment (Act 16:4, Act 16:5). III. His call to Macedonia (after a restraint he had been under from going to some other places), and his coming to Philippi, the chief city of Macedonia, with his entertainment there (Act 16:6-13). IV. The conversion of Lydia there (Act 16:14, Act 16:15). V. The casing of an evil spirit out of a damsel (Act 16:16-18). VI. The accusing and abusing of Paul and Silas for it, their imprisonment, and the indignities done them (Act 16:19-24). VII. The miraculous conversion of the jailer to the faith of Christ (Act 16:25-34). VIII. The honourable discharge of Paul and Silas by the magistrates (Act 16:35-40).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Промовляє до нього Ісус: „Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття́ лихого, але як раби Божі.
і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
Того ча́су цар устав за зірни́ці на світа́нку, і в по́спіху пішов до ле́в'ячої ями.
Навуходоно́сор заговорив та й сказав: „Благослове́нний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола, і врятував Своїх рабів, які наді́ялися на Нього. І вони не послу́халися царсько́го слова, і дали свої тіла́ на огонь, аби не служити й не кла́нятися іншому бо́гові, крім Бога свого́.
Тоді Навуходоно́сор набли́зився до че́люстів палахкотю́чої огне́нної печі, заговорив та й сказав: „Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Його, Бога Всевишнього, — ви́йдіть і прийді́ть!“ Тоді Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з сере́дини огню́.
Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
І сказав він до них: „Я євре́й, і боюся я Го́спода, Небесного Бога, що вчинив море та суході́л“.
„Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назаряни́не? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, — Божий Святий“.