Дії 13:11
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І тепер ось на тебе Господня рука, — ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до ча́су!“ І миттю обняв того мо́рок та те́мрява, і став він ходити навпо́мацки та шукати повода́тора.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
the hand of the Lord is upon thee, and thou shalt be blind for a season--the judgment being mercifully designed to lead him to repentance. The tradition that it did is hardly to be depended on. there fell on him a mist, &c.--This is in Luke's medical style.
Відкрити джерело ↗We have not yet met with any things concerning the spreading of the gospel to the Gentiles which bears any proportion to the largeness of that commission, "Go, and disciple all nations." The door was opened in the baptizing of Cornelius and his friends; but since then we had the gospel preached to the Jews only, Act 11:19. It should seem as if the light which began to shine upon the Gentile world had withdrawn itself. But here in this chapter that work, that great good work, is revived in the midst of the years; and though the Jews shall still have the first offer of the gospel made to them, yet, upon their refusal, the Gentiles shall have their share of the offer of it. Here is, I. The solemn ordination of Barnabas and Saul, by divine direction, to the ministry, to the great work of spreading the gospel among the nations about (and it is probable that other apostles or apostolical men dispersed themselves by order from Christ, upon the same errand (Act 13:1-3). II. Their preaching the gospel in Cyprus, and the opposition they met with there from Elymas the sorcerer (Act 13:4-13). III. The heads of a sermon which Paul preached to the Jews at Antioch in Pisidia, in their synagogue, which is given us as a specimen of what they usually preached to the Jews, and the method they took with them (v. 14-41). IV. The preaching of the gospel to the Gentiles at their request, and upon the Jews' refusal of it, wherein the apostles justified themselves against the displeasure which the Jews conceived at it, and God owned them (Act 13:42-49). V. The trouble which the infidel Jews gave to the apostles, which obliged them to remove to another place (Act 13:50-52), so that the design of this chapter is to show how cautiously, how gradually, and with what good reason the apostles carried…
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, — на ко́нях, на ослах, на верблю́дах, на худобі великій і дрібній, — морови́ця дуже тяжка́.
бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!
І послали вони, і зібрали всіх филисти́мських володарів, та й говорили: „Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та наро́да нашого“, бо було́ смертельне замі́шання в усьо́му місті. І Божа рука стала там дуже тяжка́.
Вони — джере́ла безводні, хмари, бурею гнані; для них пригото́ваний мо́рок те́мряви!
І промовив Ісус: „На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видю́щі щоб стали незрячі“.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
І сталося по то́му, як вони перене́сли його, то Господня рука була проти міста, — сталося дуже велике замі́шання. І вдарив Він людей того міста від мало́го й аж до великого, — і появилися на них боля́чки.
Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слу́гами своїми, говорячи: „На такому то й такому то місці буде моє таборува́ння“.