Євангелія від Івана 9:3
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ісус відповів: „Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Neither . . . this man, &c.--The cause was neither in himself nor his parents, but, in order to the manifestation of "the works of God," in his cure.
Відкрити джерело ↗After Christ's departure out of the temple, in the close of the foregoing chapter, and before this happened which is recorded in this chapter, he had been for some time abroad in the country, it is supposed about two or three months; in which interval of time Dr. Lightfoot and other harmonists place all the passages that occur from Luk 10:17 to Luk 13:17. What is recorded in ch. 7 and 8 was at the feast of tabernacles, in September; what is recorded in this and the following chapter was at the feast of dedication in December, Joh 10:22. Mr. Clark and others place this immediately after the foregoing chapter. In this chapter we have, I. The miraculous cure of a man that was born blind (Joh 9:1-7). II. The discourses which were occasioned by it. 1. A discourse of the neighbours among themselves, and with the man (Joh 9:8-12). 2. Between the Pharisees and the man (v. 13-34). 3. Between Christ and the poor man (Joh 9:35-38). 4. Between Christ and the Pharisees (Joh 9:39 to the end).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
„Сліпі прозріва́ють“, і криві ходять, стають чистими прокаже́ні, і чують глухі, і померлі встають, а „вбогим звіщається Добра Нови́на“.
А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
І сталося по то́му, як Госпо́дь промовив ці слова́ до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: „Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх при́ятелів, бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов.
Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.