Євангелія від Івана 8:29
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
the Father hath not left me alone; for I do always those things that please him, &c.--that is, To you, who gnash upon Me with your teeth, and frown down all open appearance for Me, I seem to stand uncountenanced and alone; but I have a sympathy and support transcending all human applause; I came hither to do My Father's will, and in the doing of it have not ceased to please Him; therefore is He ever by Me with His approving smile, His cheering words, His supporting arm.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. Christ's evading the snare which the Jews laid for him, in bringing to him a woman taken in adultery (Joh 8:1-11). II. Divers discourses or conferences of his with the Jews that cavilled at him, and sought occasion against him, and made every thing he said a matter of controversy. 1. Concerning his being the light of the world (Joh 8:12-20). 2. Concerning the ruin of the unbelieving Jews (Joh 8:21-30). 3. Concerning liberty and bondage (Joh 8:31-37). 4. Concerning his Father and their father (Joh 8:38-47). 5. Here is his discourse in answer to their blasphemous reproaches (Joh 8:48-50). 6. Concerning the immortality of believers (Joh 8:51-59). And in all this he endured the contradiction of sinners against himself.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
Ото настає́ година, і вже настала, що ви розпоро́шитесь кожен у власне своє, а Мене ви Само́го покинете. Та не Сам Я, бо зо Мною Отець!
Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Якщо бу́дете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебува́тимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.
Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Оце Слуга Мій, що Я підпира́ю Його, Мій Обра́нець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Ньо́го, і Він правосу́ддя наро́дам пода́сть.
А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
Але Госпо́дь став при мені та й мене підкріпи́в, щоб проповідь виконалась через мене, та щоб усі погани почули її. І я ви́зволився з пащі ле́в'ячої.
та щоб світ зрозумів, що люблю́ Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю́. Уставайте, — ходім звідсіля́!
Я, Господь, покли́кав Тебе в справедли́вості, і буду міцно трима́ти за ру́ки Тебе, і Тебе берегти́му, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, за Світло пога́нам,