Євангелія від Івана 6:31
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Our fathers did eat manna, &c.--insinuating the inferiority of Christ's miracle of the loaves to those of Moses: "When Moses claimed the confidence of the fathers, 'he gave them bread from heaven to eat'--not for a few thousands, but for millions, and not once only, but daily throughout their wilderness journey."
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. The miracle of the loaves (Joh 6:1-14). II. Christ's walking upon the water (Joh 6:15-21). III. The people's flocking after him to Capernaum (Joh 6:22-25). IV. His conference with them, occasioned by the miracle of the loaves, in which he reproves them for seeking carnal food, and directs them to spiritual food (Joh 6:26, Joh 6:27), showing them how they must labour for spiritual food (Joh 6:28, Joh 6:29), and what that spiritual food is (v. 30-59). V. Their discontent at what he said, and the reproof he gave them for it (Joh 6:60-65). VI. The apostasy of many from him, and his discourse with his disciples that adhered to him upon that occasion (Joh 6:66-71).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття́ їх до краю заселеного, їли манну аж до прихо́ду їх до границі ханаанського кра́ю.
І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення.
І впоко́рював Він тебе, і мори́в тебе голодом, і годував тебе ма́нною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе люди́на, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе люди́на.
Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
І перестала падати ма́нна з другого дня, як вони їли з урожаю того кра́ю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, — і їли вони того року з урожаю ханаанського кра́ю.
Хто має вухо, хай чує, що́ Дух промовляє Церква́м: переможцеві дам їсти прихо́вану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове́, якого не знає ніхто, — тільки той, хто приймає його“.
То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“
і всі їли ту саму пожи́ву духовну,