Євангелія від Івана 2:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Ісус же відказує їй: „Що тобі, жо́но, до Мене? Не прийшла ще година Моя!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Woman--no term of disrespect in the language of that day (Joh 19:26). what . . . to do with thee--that is, "In my Father's business I have to do with Him only." It was a gentle rebuke for officious interference, entering a region from which all creatures were excluded (compare Act 4:19-20). mine hour, &c.--hinting that He would do something, but at His own time; and so she understood it (Joh 2:5).
Відкрити джерело ↗In the close of the foregoing chapter we had an account of the first disciples whom Jesus called, Andrew and Peter, Philip and Nathanael. These were the first-fruits to God and to the Lamb, Rev 14:4. Now, in this chapter, we have, I. The account of the first miracle which Jesus wrought - turning water into wine, at Cana of Galilee (Joh 2:1-11), and his appearing at Capernaum (Joh 2:12). II. The account of the first passover he kept at Jerusalem after he began his public ministry; his driving the buyers and sellers out of the temple (Joh 2:13-17); and the sign he gave to those who quarrelled with him for it (Joh 2:18-22), with an account of some almost believers, that followed him, thereupon, for some time (Joh 2:23-25), but he knew them too well to put any confidence in them.
Відкрити джерело ↗2:4 Jesus initially distanced himself from the problem. His mission and its timing could not be set by a human agenda. • Jesus’ time (literally hour) would come in the future when he was glorified as he was lifted up on the cross (12:23; 17:1).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш.
Тож шукали вони, щоб схопи́ти Його, та ніхто не наклав рук на Нього, — бо то ще не настала година Його́.
Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.
Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
І ось, вони стали кричати, говорячи: „Що́ Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?“
А Авіша́й, син Церуїн, відповів та й сказав: „Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього пома́занця?“
А цар відказав: „Що́ обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: На́що ти так зробив?“
А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“