Євангелія від Івана 16:22
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас зно́ву, — і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не віді́йме!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
DISCOURSE AT THE SUPPER TABLE CONCLUDED. (John 16:1-33) These things have I spoken unto you, that ye should not be offended--both the warnings and the encouragements just given.
Відкрити джерело ↗Among other glorious things God hath spoken of himself this is one, I wound, and I heal, Deu. 32, 39. Christ's discourse in this chapter, which continues and concludes his farewell sermon to his disciples, does so. I. Here are wounding words in the notice he gives them of the troubles that were before them (Joh 16:1-6). II. Here are healing words in the comforts he administers to them for their support under those troubles, which are five: - 1. That he would send them the Comforter (Joh 16:7-15). 2. That he would visit them again at his resurrection (Joh 16:16-22). 3. That he would secure to them an answer of peace to all their prayers (Joh 16:23-27). 4. That he was now but returning to his Father (Joh 16:28-32). 5. That, whatever troubles they might meet with in this world, by virtue of his victory over it they should be sure of peace in him (Joh 16:33).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимо́вною й славною радістю,
А учні сповня́лися радощів і Духа Святого.
Та від того, що це Я сказав вам, серце ваше напо́внилось смутком.
Сам же Госпо́дь наш Ісус Христос і Бог Отець наш, що нас полюбив і дав у благода́ті вічну потіху та добру надію, —
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію — і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, — тішмося ж ми та радіймо спасі́нням Його!
І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
А вони поверта́лися з синедріо́ну, радіючи, що сподоби́лись прийняти знева́гу за Йме́ння Го́спода Ісуса.