Євангелія від Івана 12:10
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
THE ANOINTING AT BETHANY. (Joh 12:1-11) six days before the passover--that is, on the sixth day before it; probably after sunset on Friday evening, or the commencement of the Jewish sabbath preceding the passover.
Відкрити джерело ↗It was a melancholy account which we had in the close of the foregoing chapter of the dishonour done to our Lord Jesus, when the scribes and Pharisees proclaimed him a traitor to their church, and put upon him all the marks of ignominy they could: but the story of this chapter balances that, by giving us an account of the honour done to the Redeemer, notwithstanding all that reproach thrown upon him. Thus the one was set over against the other. Let us see what honours were heaped on the head of the Lord Jesus, even in the depths of his humiliation. I. Mary did him honour, by anointing his feet at the supper in Bethany (Joh 12:1-11). II. The common people did him honour, with their acclamations of joy, when he rode in triumph into Jerusalem (Joh 12:12-19). III. The Greeks did him honour, by enquiring after him with a longing desire to see him (Joh 12:20-26). IV. God the Father did him honour, by a voice from heaven, bearing testimony to him (Joh 12:27-36). V. He had honour done him by the Old Testament prophets, who foretold the infidelity of those that heard the report of him (Joh 12:37-41). VI. He had honour done him by some of the chief rulers, whose consciences witnessed for him, though they had not courage to own it (Joh 12:42, Joh 12:43. VII. He claimed honour to himself, by asserting his divine mission, and the account he gave of his errand into the world (Joh 12:44-50).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“
Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Вифлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за ча́сом, що його в мудреців він був ви́питав.
І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: „Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти бу́деш відмовля́тися впокори́тися передо Мною? Відпусти Мій наро́д, — і нехай вони служать Мені!
А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.
Оце зле у всім, що під сонцем тим ді́ється, — що одна́кове всім випада́є, і серце лю́дських синів повне зла, і за життя їхнього безу́мство в їхньому серці, а по то́му до мертвих відходять.