Євангелія від Івана 10:12
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
an hireling . . . whose own the sheep are not--who has no property, in them. By this He points to His own peculiar relation to the sheep, the same as His Father's, the great Proprietor and Lord of the flock, who styles Him "My Shepherd, the Man that is My Fellow" (Zac 13:7), and though faithful under-shepherds are so in their Master's interest, that they feel a measure of His own concern for their charge, the language is strictly applicable only to "the Son over His own house" (Heb 3:6). seeth the wolf coming--not the devil distinctively, as some take it [STIER, ALFORD, &c.], but generally whoever comes upon the flock with hostile intent, in whatever form: though the wicked one, no doubt, is at the bottom of such movements [LUTHARDT].
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. Christ's parabolical discourse concerning himself as the door of the sheepfold, and the shepherd of the sheep (v. 1-18). II. The various sentiments of people upon it (Joh 10:19-21). III. The dispute Christ had with the Jews in the temple at the feast of dedication (v. 22-39). IV. His departure into the country thereupon (Joh 10:40-42).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає!
Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть.
Оце посилаю Я вас, як овець між вовки́. Будьте ж мудрі, як змі́ї, і невинні, як голу́бки.
пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно,
Стережі́ться фальшиви́х пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всере́дині — хижі вовки́.
Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
Так само диякони́ мають бути поважні, не двомовці, не багато відда́ні вину, не соромнозахла́нні,
Бо Дима́с мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солу́ня, Кри́скент до Гала́тії, Тит до Далма́тії.
Бо єпи́скоп мусить бути бездоганний, як Божий доморя́дник, не самолюбний, не гнівли́вий, не п'яни́ця, не заводія́ка, не кори́сливий,
не п'яни́ця, не заводія́ка, але тихий, несварли́вий, не сріблолюбець,