Євангелія від Луки 9:42
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
MISSION OF THE TWELVE APOSTLES. (Luk 9:1-6) power and authority--He both qualified and authorized them.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. The commission Christ gave to his twelve apostles to go out for some time to preach the gospel, and confirm it by miracles (Luk 9:1-6). II. Herod's terror at the growing greatness of our Lord Jesus (Luk 9:7-9). III. The apostles' return to Christ, his retirement with them into a place of solitude, the great resort of people to them notwithstanding, and his feeding five thousand men with five loaves and two fishes (Luk 9:10-17). IV. His discourse with his disciples concerning himself and his own sufferings for them, and their for him (Luk 9:18-27). V. Christ's transfiguration (Luk 9:28-36). VI. The cure of a lunatic child (Luk 9:37-42). VII. The repeated notice Christ gave his disciples of his approaching sufferings (Luk 9:43-45). VIII. His check to the ambition of his disciples (Luk 9:46-48), and to their monopolizing the power over devils to themselves (Luk 9:49, Luk 9:50). IX. The rebuke he gave them for an over-due resentment of an affront given him by a village of the Samaritans (Luk 9:51-56). X. The answers he gave to several that were inclined to follow him, but not considerately, or not zealously and heartily, so inclined (Luk 9:57-62).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.
І покликав він Ґехазі та й сказав: „Поклич ту шунамі́тянку!“ І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: „Забери свого сина!“
А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
Через це звесели́ся ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!“
І взяв Ілля дити́ну, і зніс її з го́рниці додо́лу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: „Дивися, — твій син живий!“
Він же руку подав їй, і підвів її, і закли́кав святих і вдовиць, та й поставив живою її.