Євангелія від Луки 8:42
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
A GALILEAN CIRCUIT, WITH THE TWELVE AND CERTAIN MINISTERING WOMEN. (In Luke only). (Luk 8:1-3) went--travelled, made a progress. throughout every city and village--through town and village. preaching, &c.--the Prince of itinerant preachers scattering far and wide the seed of the Kingdom.
Відкрити джерело ↗Most of this chapter is a repetition of divers passages of Christ's preaching and miracles which we had before in Matthew and Mark; they are all of such weight, that they are worth repeating, and therefore they are repeated, that out of the mouth not only of two, but of three, witnesses every word may be established. Here is, I. A general account of Christ's preaching, and how he had subsistence for himself and his numerous family by the charitable contributions of good people (Luk 8:1-3). II. The parable of the sower, and the four sorts of ground, with the exposition of it, and some inferences from it (Luk 8:4-18). III. The preference which Christ gave to his obedient disciples before his nearest relations according to the flesh (Luk 8:19-21). IV. His stilling a storm at sea, with a word's speaking (Luk 8:22-25). V. His casting a legion of devils out of a man that was possessed by them (Luk 8:26-40). VI. His healing the woman that had the bloody issue, and raising Jairus's daughter to life (v. 41-56).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“ Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.
І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.
„Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя.
Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?
І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, —
Тому́ то, як через одно́го чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть в усіх людей через те, що всі згрішили.
А на Давидів дім та на єрусалимського ме́шканця Я виллю Духа милости та молитви. І бу́дуть дивитись на Ме́не, Кого проколо́ли, і бу́дуть за Ним голоси́ти, як голо́ситься за одинце́м, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за пе́рвенцем.