Євангелія від Луки 7:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
What mingled majesty and grace shines in this scene! The Resurrection and the Life in human flesh, with a word of command, bringing back life to the dead body; Incarnate Compassion summoning its absolute power to dry a widow's tears!
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. Christ confirming the doctrine he had preached in the former chapter, with two glorious miracles - the curing of one at a distance, and that was the centurion's servant (Luk 7:1-10), and the raising of one to life that was dead, the widow's son at Nain (Luk 7:11-18). II. Christ confirming the faith of John who was now in prison, and of some of his disciples, by sending him a short account of the miracles he wrought, in answer to a question he received from him (Luk 7:19-23), to which he adds an honourable testimony concerning John, and a just reproof to the men of that generation for the contempt they put upon him and his doctrine (Luk 7:24-35). III. Christ comforting a poor penitent that applied herself to him, all in tears of godly sorrow for sin, assuring her that her sins were pardoned, and justifying himself in the favour he showed her against the cavils of a proud Pharisee (Luk 7:36-50).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
І витягся він тричі над дитиною, і кли́кав до Господа та казав: „Господи, Боже мій, нехай ве́рнеться душа цієї дитини в неї!“
Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.
як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому́ пробуді́ться й співайте, ви ме́шканці по́роху, бо роса Твоя — це роса зці́лень , і земля ви́кине мертвих!
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потає́мно!