Євангелія від Луки 5:8
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Depart, &c.--Did Peter then wish Christ to leave him? Verily no. His all was wrapt up in Him (Joh 6:68). "It was rather, Woe is me, Lord! How shall I abide this blaze of glory? A sinner such as I am is not fit company for Thee." (Compare Isa 6:5.)
Відкрити джерело ↗In this chapter, we have, I. Christ preaching to the people out of Peter's ship, for want of a better pulpit (Luk 5:1-3). II. The recompence he made to Peter for the loan of his boat, in a miraculous draught of fishes, by which he intimated to him and his partners his design to make them, as apostles, fishers of men (Luk 5:4-11). III. His cleansing the leper (Luk 5:12-15). IV. A short account of his private devotion and public ministry (Luk 5:16, Luk 5:17). V. His cure of the man sick of the palsy (Luk 5:18-26). VI. His calling Levi the publican, and conversing with publicans on that occasion (Luk 5:27-32). VII. His justifying his disciples in not fasting so frequently as the disciples of John and the Pharisees did (Luk 5:33-39).
Відкрити джерело ↗5:8 I’m such a sinful man: Cp. Isa 6:5.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тоді я сказав: „Горе мені, бо я занапа́щений! Бо я чоловік нечистоу́стий, і сиджу́ посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“
І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: „Не лякайся! Я Перший і Останній,
„Оце я знікче́мнів, — що ж маю Тобі відповісти? Я кладу́ свою руку на уста свої.
І сказав Маноах до своєї жінки: „Ми справді помремо́, бо ми бачили Бога“.
І сказали вони до Мойсея: „Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали“.
І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому́. І, відчини́вши скарбниці свої, підне́сли Йому свої да́ри: золото, ладан та смирну.
А сотник Йому відповів: „Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга!
А почувши, попа́дали учні долі́лиць, і полякалися сильно.
І сказали люди Бет-Шемешу: „Хто зможе стати перед лицем Господа, Того Бога Святого? І до кого Він пі́де від нас?“
І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“