Євангелія від Луки 4:35
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А Ісус заборони́в йому, кажучи: „Замовчи, і вийди з нього!“ І, кинувши де́мон того насере́дину, вийшов із нього, нічо́го йому не пошко́дивши.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
rebuked them, &c.--(See on Luk 4:41). thrown him, &c.--See on Mar 9:20.
Відкрити джерело ↗We left Christ newly baptized, and owned by a voice from heaven and the descent of the Holy Ghost upon him. Now, in this chapter, we have, I. A further preparation of him for his public ministry by his being tempted in the wilderness, of which we had the same account before in Matthew as we have here (Luk 4:1-13). II. His entrance upon his public work in Galilee (Luk 4:14, Luk 4:15), particularly, 1. At Nazareth, the city where he had been bred up (Luk 4:16-30), which we had no account of before in Matthew. 2. At Capernaum, where, having preached to admiration (Luk 4:31-32), he cast the devil out of a man that was possessed (Luk 4:33-37), cured Peter's mother-in-law of a fever (Luk 4:38, Luk 4:39), and many others that were sick and possessed (Luk 4:40, Luk 4:41), and then went and did the same in other cities of Galilee (Luk 4:42-44).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Із багатьох же вихо́дили й де́мони, кричачи́ та гово́рячи: „Ти Син Божий!“ Та Він їм забороня́в, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.
І, ставши над нею, Він заборони́в тій гарячці, — і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуго́вувала.
А Він відповів їм: „Чого полохливі ви, маловірні?“ Тоді встав, заказав бурі й морю, — і тиша велика настала.
Визволь мене від пере́ступу кро́вного, Боже, Боже спасі́ння мого, мій язик нехай сла́вить Твою справедливість!
Через це звесели́ся ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!“
І сказав Господь сатані: „Господь буде карта́ти тебе, сатано́, і буде карта́ти тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не голове́шка, що вцілі́ла від огню?“
А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
Коли ж дужчий від нього його нападе́ й переможе, то всю збро́ю йому забере́, на яку покладався був той, і роздасть свою здо́бич.
І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.