Євангелія від Луки 4:20
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Ньо́го.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
the minister--the chazan, or synagogue-officer. all eyes . . . fastened on Him--astounded at His putting in such claims.
Відкрити джерело ↗We left Christ newly baptized, and owned by a voice from heaven and the descent of the Holy Ghost upon him. Now, in this chapter, we have, I. A further preparation of him for his public ministry by his being tempted in the wilderness, of which we had the same account before in Matthew as we have here (Luk 4:1-13). II. His entrance upon his public work in Galilee (Luk 4:14, Luk 4:15), particularly, 1. At Nazareth, the city where he had been bred up (Luk 4:16-30), which we had no account of before in Matthew. 2. At Capernaum, where, having preached to admiration (Luk 4:31-32), he cast the devil out of a man that was possessed (Luk 4:33-37), cured Peter's mother-in-law of a fever (Luk 4:38, Luk 4:39), and many others that were sick and possessed (Luk 4:40, Luk 4:41), and then went and did the same in other cities of Galilee (Luk 4:42-44).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І подали́ Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
але не знахо́дили, що вчинити Йому, бо ввесь наро́д горнувся до Нього та слухав Його.
Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна.
Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
І, побачивши це, промовив Петро до наро́ду: „Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позира́єте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благоче́стям?