Євангелія від Луки 2:4
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Not only does Joseph, who was of the royal line, go to Bethlehem (Sa1 16:1), but Mary too--not from choice surely in her condition, but, probably, for personal enrollment, as herself an heiress.
Відкрити джерело ↗In this chapter, we have an account of the birth and infancy of our Lord Jesus: having had notice of his conception, and of the birth and infancy of his forerunner, in the former chapter. The First-begotten is here brought into the world; let us go meet him with our hosannas, blessed is he that cometh. Here is, I. The place and other circumstances of his birth, which proved him to be the true Messiah, and such a one as we needed, but not such a one as the Jews expected (Luk 2:1-7). II. The notifying of his birth to the shepherds in that neighbourhood by an angel, the song of praise which the angels sung upon that occasion, and the spreading of the report of it by the shepherds (Luk 2:8-20). III. The circumcision of Christ, and the naming of him (Luk 2:21). IV. The presenting of him in the temple (Luk 2:22-24). V. The testimonies of Simeon, and Anna the prophetess, concerning him (Luk 2:25-39). VI. Christ's growth and capacity (Luk 2:40-52). VIII. His observing the passover at twelve years old, and his disputing with the doctors in the temple (Luk 2:41-51). And this, with what we have met with (Mt. 1 and 2), is all we have concerning our Lord Jesus, till he entered upon his public work in the thirtieth year of his age.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тому́ Він їх видасть до ча́су, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його ве́рнеться до Ізраїлевих синів.
Чи ж не каже Писа́ння, що Христос при́йде з роду Давидового, і з села Вифлеє́му, звідкіля́ був Давид?“
І сказав Господь до Самуїла: „Аж доки ти сумува́тимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Напо́вни рога свого оливою, та й іди, — пошлю тебе до віфлеє́млянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його“.
А сусідки назвали ім'я́ йому, говорячи: „Народився син для Ноомі́!“ І назвали ім'я йому: Ове́д. А він — батько Єссе́я, Дави́дового батька.
А прибувши, оселився у місті, на ім'я́ Назаре́т, щоб збулося пророками сказане, що Він Назаряни́н буде зва́ний.
І прибув Він до Назаре́ту, де був ви́хований. І звича́єм Своїм Він прийшов дня суботнього до синаго́ги, і встав, щоб читати.
Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна́ жертва для всього роду його.
Аж ось прийшов із Віфлеєму Бо́аз, та й сказав до женці́в: „Господь з вами!“ А вони відказали йому: „Нехай поблагосло́вить тебе Господь!“
І сказав йому Натанаї́л: „Та хіба ж може бути з Назаре́ту що добре?“ Пилип йому каже: „Прийди та побач“.
І зробив Самуїл, що́ Господь говорив. І прийшов він до Віфлеєму, а старші́ міста вийшли йому назустріч із тремтінням. І сказали вони: „Чи твій при́хід — то мир?“