Євангелія від Луки 22:62
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
And Peter went out, and wept bitterly--(Also see on Mar 14:72.) Next: Luke Chapter 23
Відкрити джерело ↗All the evangelists, whatever they omit, give us a particular account of the death and resurrection of Christ, because he died for our sins and rose for our justification, this evangelist as fully as any, and with many circumstances and passages added which we had not before. In this chapter we have, I. The plot to take Jesus, and Judas's coming into it (Luk 22:1-6). II. Christ's eating the passover with his disciples (Luk 22:7-18). III. The instituting of the Lord's supper (Luk 22:19, Luk 22:20). IV. Christ's discourse with his disciples after supper, upon several heads (v. 21-38). V. His agony in the garden (Luk 22:39-46). VI. The apprehending of him, by the assistance of Judas (Luk 22:47-53). VII. Peter's denying him (Luk 22:54-62). VIII. The indignities done to Christ by those that had him in custody, and his trial and condemnation in the ecclesiastical court (Luk 22:63-71).
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.
Тому́ то, хто ду́має, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
Блаженні засму́чені, бо вони будуть утішені.
Добре Я чую Єфрема, як він головою похи́тує, пла́чучи: „Покарав Ти мене — і пока́раний я, мов теля те нена́вчене! Наверни́ Ти мене — і верну́ся, бо Ти — Господь Бог мій!
І врято́вані з них повтікають, і бу́дуть на го́рах, немов голуби́ із долин, — всі бу́дуть стогна́ти, кожен за гріх свій.
А на Давидів дім та на єрусалимського ме́шканця Я виллю Духа милости та молитви. І бу́дуть дивитись на Ме́не, Кого проколо́ли, і бу́дуть за Ним голоси́ти, як голо́ситься за одинце́м, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за пе́рвенцем.