Євангелія від Луки 20:22
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
tribute--(See on Mat 17:24).
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. Christ's answer to the chief priests' question concerning his authority (Luk 20:1-8). II. The parable of the vineyard let out to the unjust and rebellious husbandmen (Luk 20:9-19). III. Christ's answer to the question proposed to him concerning the lawfulness of paying tribute to Caesar (Luk 20:20-26). IV. His vindication of that great fundamental doctrine of the Jewish and Christian institutes - the resurrection of the dead and the future state, from the foolish cavils of the Sadducees (Luk 20:27-38). V. His puzzling the scribes with a question concerning the Messiah's being the Son of David (Luk 20:39-44). VI. The caution he gave his disciples to take heed of the scribes (Luk 20:45-47). All which passages we had before in Matthew and Mark, and therefore need not enlarge upon them here, unless on those particulars which we had not there.
Відкрити джерело ↗20:22 is it right for us to pay taxes to Caesar or not? If Jesus said yes, he would make the people angry, because they hated the burden of Roman taxation. If he said no, he would be accused of rebellion against the Roman authorities.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“
то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, — конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою чоловіка чужи́нця, що він не брат твій.
Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня.
Після нього повстав, під час пе́репису, Галіле́янин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпоро́шились.
І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники.
А тепер щоб було відо́ме цареві, що коли тільки це місто буде збудо́ване, а мури закі́нчаться, вони не будуть давати ані дани́ни, ані пода́тку, ані мита, а це буде шкодити царсько́му прибу́ткові.
Він відказує: „Так“. І як він увійшов до дому, то Ісус попере́див його та сказав: „Як ти ду́маєш, Си́моне: царі зе́мні з кого беру́ть мито або пода́тки: від синів своїх, чи чужих?“