Євангелія від Луки 1:33
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Luke 1:1 (Luk 1:1-4) set forth in order--more simply, to draw up a narrative.
Відкрити джерело ↗The narrative which this evangelist gives us (or rather God by him) of the life of Christ begins earlier than either Matthew or Mark. We have reason to thank God for them all, as we have for all the gifts and graces of Christ's ministers, which in one make up what is wanting in the other, while all put together make a harmony. In this chapter we have, I. Luke's preface to his gospel, or his epistle dedicatory to his friend Theophilus (Luk 1:1-4). II. The prophecy and history of the conception of John Baptist, who was Christ's forerunner (v. 5-25). The annunciation of the virgin Mary, or the notice given to her that she should be the mother of the Messiah (Luk 1:26-38). IV. The interview between Mary the mother of Jesus and Elisabeth the mother of John, when they were both with child of those pregnant births, and the prophecies they both uttered upon that occasion (v. 39-56). V. The birth and circumcision of John Baptist, six months before the birth of Christ (Luk 1:57-66). VI. Zacharias's song of praise, in thankfulness for the birth of John, and in prospect of the birth of Jesus (Luk 1:67-79). VII. A short account of John Baptist's infancy (Luk 1:80). And these do more than give us an entertaining narrative; they will lead us into the understanding of the mystery of godliness, God manifest in the flesh.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
А за днів тих царів Небесний Бог поставить ца́рство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде ві́ддане іншому наро́дові. Воно потовче́ й покінчи́ть усі ті царства, а само буде стояти навіки.
А про Сина: „Престол Твій, о Боже, навік віку; бе́рло Твого царюва́ння — бе́рло праведности.
А царство, і панува́ння, і ве́лич царств під усім небом буде да́не наро́дові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панува́ння — Йому будуть служити й будуть слухня́ні“.
І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“
І засурмив сьо́мий ангол, — і на небі зчинились гучні голоси́, що казали: „Перейшло панува́ння над світом до Господа нашого та до Христа Його, — і Він зацарює на вічні віки́!“
А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: „Да́на Мені всяка вла́да на небі й на землі.
Бог серед нього, — нехай не хитається, Бог поможе йому́, коли ра́нок настане.
І зроблю́ Я кульга́ве останком, а відда́лене — поту́жним наро́дом, і зацарює над ними Господь на Сіонській горі відтепе́р й аж наві́ки!
І при́ймуть царство святі Всевишнього, і бу́дуть міцно держати царюва́ння аж навіки, і аж на віки віків.
А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обі́тницею спадкоємці.