Євангелія від Луки 17:26
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І, як було за днів Но́євих, то буде так само й за днів Сина Лю́дського:
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
eat . . . married . . . planted--all the ordinary occupations and enjoyments of life. Though the antediluvian world and the cities of the plain were awfully wicked, it is not their wickedness, but their worldliness, their unbelief and indifference to the future, their unpreparedness, that is here held up as a warning. Note.--These recorded events of Old Testament history--denied or explained away nowadays by not a few--are referred to here as facts.
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. Some particular discourses which Christ had with his disciples, in which he teaches them to take heed of giving offence, and to forgive the injuries done them (Luk 17:1-4), encourages them to pray for the increase of their faith (Luk 17:5, Luk 17:6), and then teaches them humility, whatever service they had done for God (Luk 17:7-10). II. His cleansing ten lepers, and the thanks he had from one of them only, and he a Samaritan (Luk 17:11-19). III. His discourse with his disciples, upon occasion of an enquiry of the Pharisees, when the kingdom of God should appear (v. 20-37).
Відкрити джерело ↗17:26-29 in Noah’s day . . . in the days of Lot: See Gen 6–9 for Noah and Gen 18:16–19:29 for Lot; both are stories of God’s cataclysmic judgment against human wickedness.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо як бли́скавка, бли́снувши, світить із о́дного кра́ю під небом до другого кра́ю під небом, так буде Свого дня й Син Лю́дський.
І сказав Він до учнів: „Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Лю́дського, — та не побачите.
і Він не помилував першого світу, а зберіг самово́сьмого Но́я, проповідника праведности, і навів пото́п на світ безбожних;
Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона.
І бачив Господь, що велике розбе́щення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякде́нно.
тому́ тодішній світ, водою пото́плений, згинув.
І промовив Господь: „Зітру Я люди́ну, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчини́в“.
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“