Євангелія від Луки 10:29
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
willing--"wishing," to get himself out of the difficulty, by throwing on Jesus the definition of "neighbor," which the Jews interpreted very narrowly and technically, as excluding Samaritans and Gentiles [ALFORD].
Відкрити джерело ↗In this chapter we have, I. The ample commission which Christ gave to the seventy disciples to preach the gospel, and to confirm it by miracles; and the full instructions he gave them how to manage themselves in the execution of their commissions, and great encouragements therein (v. 1-16). II. The report which the seventy disciples made to their Master of the success of their negotiation, and his discourse thereupon (Luk 10:17-24). III. Christ's discourse with a lawyer concerning the way to heaven, and the instructions Christ gave him by a parable to look upon every one as his neighbour whom he had occasion to show kindness to, or receive kindness from (Luk 10:25-37). IV. Christ's entertainment at Martha's house, the reproof he gave to her for her care about the world, and his commendation of Mary for her care about her soul (Luk 10:38-42).
Відкрити джерело ↗10:29 who is my neighbor? A neighbor, in this context, was normally identified as a fellow Israelite.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та.
Як тубілець із вас буде для вас прихо́дько, що мешкає з вами, — і ти будеш любити його, як самого себе, бо прихо́дьки були ви в єгипетськім кра́ї. Я — Господь, Бог ваш!
А що перед Богом Зако́ном ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“.
Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“
Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Отож, чи ви бачите, що люди́на виправдується від діл, а не тільки від віри?