Євангелія від Марка 5:40
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
HEROD THINKS JESUS A RESURRECTION OF THE MURDERED BAPTIST--ACCOUNT OF HIS DEATH. ( = Mat 14:1-12; Luk 9:7-9). (Mark 6:14-29) And King Herod--that is, Herod Antipas, one of the three sons of Herod the Great, and own brother of Archelaus (Mat 2:22), who ruled as ethnarch over Galilee and Perea. heard of him; (for his name was spread abroad); and he said--"unto his servants" (Mat 14:2), his councillors or court ministers. That John the Baptist was risen from the dead--The murdered prophet haunted his guilty breast like a specter, and seemed to him alive again and clothed with unearthly powers, in the person of Jesus.
Відкрити джерело ↗In this chapter, we have, I. Christ's casting the legion of devils out of the man possessed, and suffering them to enter into the swine (v. 1-20). II. Christ's healing the woman with the bloody issue, in the way as he was going to raise Jairus's daughter to life (v. 21-43). These three miracles we had the story of before (Mat 8:28, etc. and Mat 9:18, etc.) but more fully related here.
Відкрити джерело ↗5:40 Because the crowd did not understand Jesus’ words, they laughed at him, knowing that the girl had died. He made them all leave, probably to keep them from discouraging the parents any further.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“
Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.
Не давайте святого псам, і не розсипайте пе́рел своїх перед свиньми́, щоб вони не потопта́ли їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматува́ли й вас...
І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома́, та й молився до Господа.
Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.
І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: „Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто“. Але в очах зятів він здавався як жартун.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.