Євангелія від Марка 11:14
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
І озвався Ісус і промовив до нього: „Щоб більше ніхто твого пло́ду не з'їв аж повіки!“ А учні Його все те чули.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
ENTANGLING QUESTIONS ABOUT TRIBUTE THE RESURRECTION, AND THE GREAT COMMANDMENT, WITH THE REPLIES--CHRIST BAFFLES THE PHARISEES BY A QUESTION ABOUT DAVID, AND DENOUNCES THE SCRIBES. ( = Mat. 22:15-46; Luke 20:20-47). (Mark 12:13-40) And they send unto him certain of the Pharisees--"their disciples," says Matthew (Mat 22:16); probably young and zealous scholars in that hardening school. and of the Herodians--(See on Mat 12:14). In Luk 20:20 these willing tools are called "spies, which should feign themselves just [righteous] men, that they might take hold of His words, that so they might deliver Him unto the power and authority of the governor." Their plan, then, was to entrap Him into some expression which might be construed into disaffection to the Roman government; the Pharisees themselves being notoriously discontented with the Roman yoke. Tribute to CÃ&brvbrsar (Mar 12:14-17).
Відкрити джерело ↗We are now come to the Passion-Week, the week in which Christ died, and the great occurrences of that week. I. Christ's riding in triumph into Jerusalem (Mar 11:1-11). II. His cursing the barren fig-tree (Mar 11:12-14). III. His driving those out of the temple that turned it into an exchange (Mar 11:15-19). IV. His discourse with his disciples concerning the power of faith and the efficacy of prayer, on occasion of the withering of the fig-tree he cursed (Mar 11:20-26). V. His reply to those who questioned his authority (Mar 11:27-33).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.
Бо вже до корі́ння дерев і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.
Усяке ж дерево, що доброго пло́ду не родить, — зру́бується та в огонь укидається.
Коли хто перебува́ти не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галу́зка, і всохне. І грома́дять їх, і кладуть на огонь, — і згорять.
Неправедний — хай чинить неправедні́сть ще, і поганий — хай ще опога́нюється. А праведний — хай ще чинить праведність, а святий — нехай ще освячується!
І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.
Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
Бо коли хто втече від нечистости світу через пізна́ння Господа й Спасителя Ісуса Христа, а пото́му знов заплутуються ними та перемагаються, — то останнє буває для них гірше першого.