Євангелія від Матвія 27:54
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
Now when the centurion--the military superintendent of the execution. and they that were with him watching Jesus, saw the earthquake--or felt it and witnessed its effects. and those things that were done--reflecting upon the entire transaction. they feared greatly--convinced of the presence of a Divine Hand. saying, Truly this was the Son of God--There cannot be a reasonable doubt that this expression was used in the Jewish sense, and that it points to the claim which Jesus made to be the Son of God, and on which His condemnation expressly turned. The meaning, then, clearly is that He must have been what He professed to be; in other words, that He was no impostor. There was no medium between those two. See, the similar testimony of the penitent thief--"This man hath done nothing amiss"--on Luk 23:41. The Galilean Women (Mat 27:55-56).
Відкрити джерело ↗27:54 The Roman officer and the other soldiers were Gentiles. • the Son of God: This may be an unqualified affirmation that Jesus is the unique Son of God (see 14:33; 16:16) or possibly a more general affirmation of Jesus’ innocence (see Luke 23:47). They are responding to the earthquake and all that had happened as evidence of divine interest in this occasion.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І, посідавши, стерегли́ Його там.
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
І він закли́кав якихось двох із сотників, і наказав: „Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотників сімдеся́т, та дві сотні стрільців.
І ось приступив до Нього споку́сник, і сказав: „Коли Ти Син Божий, скажи, щоб камі́ння це стало хліба́ми!“
І тієї години зчинився страшни́й землетру́с, і десята частина міста того завали́лась... І в цім трусі загинуло сім тисяч лю́дських іме́н, а решта обго́рнена жахом була́, — і вони віддали́ славу Богу Небесному!