Євангелія від Матвія 25:5
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
JESUS LED AWAY TO PILATE--REMORSE AND SUICIDE OF JUDAS. ( = Mar 15:1; Luk 23:1; Joh 18:28). (Mat 27:1-10) Then Judas, which had betrayed him, when he saw that he was condemned--The condemnation, even though not unexpected, might well fill him with horror. But perhaps this unhappy man expected, that, while he got the bribe, the Lord would miraculously escape, as He had once and again done before, out of His enemies power: and if so, his remorse would come upon him with all the greater keenness. repented himself--but, as the issue too sadly showed, it was "the sorrow of the world, which worketh death" (Co2 7:10). and brought again the thirty pieces of silver to the chief priests and elders--A remarkable illustration of the power of an awakened conscience. A short time before, the promise of this sordid pelf was temptation enough to his covetous heart to outweigh the most overwhelming obligations of duty and love; now, the possession of it so lashes him that he cannot use it, cannot even keep it!
Відкрити джерело ↗25:5 Both the prudent and the foolish bridesmaids sleep while waiting. The parable criticizes only the foolish bridesmaids’ failure to bring enough oil.
Відкрити джерело ↗Мова оригіналу
Єврейські та грецькі слова за цим уривком, із номерами Стронга — від openscriptures (CC BY-SA).
Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Бо ще на умо́влений час це виді́ння, і приспішає кінець, і не обма́не. Якщо б протягну́лось, чекай ти його, бо воно конче при́йде, не спі́зниться.
А як той злий раб скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“,
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
А коли раб той скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
І це тому́, що знаєте час, що пора нам уже пробуди́тись від сну. Бо тепер спасі́ння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували.
„Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“
Через це то й говорить: „Сплячий, вставай, і воскре́сни із мертвих, — і Христос осві́тлить тебе!“
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?