Євангелія від Матвія 24:21
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Бо скорбо́та велика настане тоді, „якої не було́ з первопо́чину світу аж досі“ й не бу́де.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
PARABLE OF THE TEN VIRGINS. (Mat 25:1-13) Then--at the time referred to at the close of the preceding chapter, the time of the Lord's Second Coming to reward His faithful servants and take vengeance on the faithless. Then shall the kingdom of heaven be likened unto ten virgins, which took their lamps, and went forth to meet the bridegroom--This supplies a key to the parable, whose object is, in the main, the same as that of the last parable--to illustrate the vigilant and expectant attitude of faith, in respect of which believers are described as "they that look for Him" (Heb 9:28), and "love His appearing" (Ti2 4:8). In the last parable it was that of servants waiting for their absent Lord; in this it is that of virgin attendants on a Bride, whose duty it was to go forth at night with lamps, and be ready on the appearance of the Bridegroom to conduct the Bride to his house, and go in with him to the marriage. This entire and beautiful change of figure brings out the lesson of the former parable in quite a new light. But let it be observed that, just as in the parable of the Marriage Supper, so in this--the Bride does not come into view at all in this parable; the Virgins and the Bridegroom holding forth all the intended instruction: nor could believers be represented both as Bride and Bridal Attendants without incongruity.
Відкрити джерело ↗24:21 greater anguish: Similar language is found in Neh 9:37; Jer 11:16; Dan 12:1; Joel 2:1-17. The blatant savagery of the times has been documented by Josephus (see War 5.10.2-3).
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
І повстане того ча́су Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого наро́ду, і буде час у́тиску, якого не було від існува́ння люду аж до цього ча́су. І того ча́су буде врятований із наро́ду твого́ кожен, хто буде знайдений записаним у книзі.
день темно́ти та те́мряви, день хмари й імли́! Як несеться досві́тня зоря́ по гора́х, так наро́д цей великий й міцни́й. Такого, як він, не бувало відві́ку, і по ньому не бу́де вже більш аж до літ з роду в рід!
Бо ось наступає той день, що пала́є, як піч, і стануть всі пи́шні та кожен, хто чинить безбо́жне, соломою, — і спа́лить їх день той, який наступа́є, говорить Госпо́дь Савао́т, Який не позоста́вить їм ко́реня, ані галу́зки.
І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі наро́ди, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скі́нчиться час тих поган.
І зараз, по скорботі тих днів, „сонце затьми́ться, і місяць не дасть свого світла“, і зорі попа́дають з неба, і сили небесні пору́шаться.
І по тих шостидесятьо́х і двох ти́жнях буде погу́блений Месі́я, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить наро́д воло́даря, що при́йде, а кінець його — у пові́дді. І аж до кінця буде війна, гострі спусто́шення.
„Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?
Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!
Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на сві́дчення їм.