Євангелія від Матвія 18:31
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своє́му панові все, що було́.
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
FURTHER TEACHING ON THE SAME SUBJECT INCLUDING THE PARABLE OF THE UNMERCIFUL DEBTOR. (Mat. 18:10-35) Take heed that ye despise--stumble. not one of these little ones; for I say unto you, That in heaven their angels do always behold the face of my Father which is in heaven--A difficult verse; but perhaps the following may be more than an illustration:--Among men, those who nurse and rear the royal children, however humble in themselves, are allowed free entrance with their charge, and a degree of familiarity which even the highest state ministers dare not assume. Probably our Lord means that, in virtue of their charge over His disciples (Heb 1:13; Joh 1:51), the angels have errands to the throne, a welcome there, and a dear familiarity in dealing with "His Father which is in heaven," which on their own matters they could not assume.
Відкрити джерело ↗The gospels are, in short, a record of what Jesus began both to do and to teach. In the foregoing chapter, we had an account of his doings, in this, of his teachings; probably, not all at the same time, in a continued discourse, but at several times, upon divers occasions, here put together, as near akin. We have here, I. Instructions concerning humility (Mat 18:1-6). II. Concerning offences in general (Mat 18:7), particularly offences given, 1. By us to ourselves (Mat 18:8, Mat 18:9). 2. By us to others, (Mat 18:10-14). 3. By others to us; which are of two sorts, (1.) Scandalous sins, which are to be reproved (Mat 18:15-20). (2.) Personal wrongs, which are to be forgiven (Mat 18:21-35). See how practical Christ's preaching was; he could have revealed mysteries, but he pressed plain duties, especially those that are most displeasing to flesh and blood.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова!
Пам'ятайте про в'я́знів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знахо́дитесь в тілі.
Ой, коли б на пустині нічлі́г подорожніх я мав, тоді б я покинув наро́да свого, і пішов би від них, бо вони перелю́бники всі, збори зра́дників!
І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.
І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, — вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, — бо це для вас не кори́сне.
Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.
На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.