Євангелія від Матвія 18:12
Простий, ясний розбір цього вірша. Читати розділ →
Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблу́дить, то чи він не покине дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х у гора́х, і не пі́де шукати заблу́длої?
Коментарі
Витяги з опублікованих коментарів, щоб закласти основу прочитання.
How think ye? If a man have an hundred sheep, and one of them be gone astray, &c.--This is another of those pregnant sayings which our Lord uttered more than once. See on the delightful parable of the lost sheep in Luk 15:4-7. Only the object there is to show what the good Shepherd will do, when even one of His sheep is lost, to find it; here the object is to show, when found, how reluctant He is to lose it. Accordingly, it is added,
Відкрити джерело ↗The gospels are, in short, a record of what Jesus began both to do and to teach. In the foregoing chapter, we had an account of his doings, in this, of his teachings; probably, not all at the same time, in a continued discourse, but at several times, upon divers occasions, here put together, as near akin. We have here, I. Instructions concerning humility (Mat 18:1-6). II. Concerning offences in general (Mat 18:7), particularly offences given, 1. By us to ourselves (Mat 18:8, Mat 18:9). 2. By us to others, (Mat 18:10-14). 3. By others to us; which are of two sorts, (1.) Scandalous sins, which are to be reproved (Mat 18:15-20). (2.) Personal wrongs, which are to be forgiven (Mat 18:21-35). See how practical Christ's preaching was; he could have revealed mysteries, but he pressed plain duties, especially those that are most displeasing to flesh and blood.
Відкрити джерело ↗18:12 Just as a shepherd will work to recover a lost sheep, the “little ones” (18:6) must not be despised or neglected.
Відкрити джерело ↗Перехресні посилання
Інші уривки, які спільнота найчастіше пов'язує з цим. Торкнись, щоб прочитати.
Як пастух перегляда́є своє ста́до того дня, коли він серед своєї розпоро́шеної отари, так Я перегля́ну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпоро́шені за хма́рного та імли́стого дня.
Загинулу вівцю́ відшукаю, а споло́шену поверну́, а пора́нену перев'яжу́, а хвору зміцню́, а ситу та сильну погублю́, — буду па́сти її правосуддям!
Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас!
І не бу́дуть уже вони за здо́бич для наро́дів, і звірина́ зе́мна не же́ртиме їх, і бу́дуть вони сидіти безпе́чно, і не буде ніко́го, хто б їх настраши́в.
Ви бо були як ті вівці заблу́кані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.
Блукає ота́ра Моя по всіх го́рах та по всіх високих згі́р'ях, і по всій широкій землі розпоро́шена ота́ра Моя, і немає ніко́го, хто турбува́вся б про них, і немає ніко́го, хто б їх шукав!
Мій наро́д — це отара загинула: па́стирі їхні вчинили блудя́чими їх, їх загнали на го́ри, й ходили вони від гори до підгі́р'я, забули про ложе своє.
А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пі́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?
А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“
Кажу́, як розумним; судіть самі, що кажу́ я.